Зелений ліхтарик засвітить на Флотський бульвар.
Вітрила платанів, і вальсу забутого звуки...
Століття минуло, а тіні безтінних примар
З-під трав і граніту до тебе простягують руки.
Останні світлини вклади в допотопний альбом,
І кітель, і кортик із міста святого Миколи.
Останній кораблик сурмить під Інгульским мостом,
Аби не вернутись у продану гавань ніколи.
Збираються тіні, як відмі на Лисій Горі.
Морський офіцерик цілує ще рученьки дамі...
Та це із містерій: червоні горять ліхтарі,
І наші богіні знаходять причал в Амстердамі.
Зелений ліхтарик на Флотськім бульварі тремтить.
І профіль "Варяга", і профіль козацької "чайки".
І бронзове серце вночі адміралу щемить,
Ще мить - і відлине останній кораблик. Прощайте!
Нічне моє місто, причал офіцерів і дам,
Вітрильна столиця, де й ми вже, як хвилі, говорим.
Ти плачеш? Ти думав: навіки прощався з життям.
Зберіг тебе янгол. Ти тільки прощаєшся з морем...
Зберіг тебе янгол. А бронзове серце щемить,
За тих, що у морі колись під "ура" помирали.
...Прощай, моє море,
Чи ти ще озвешся на мить
У вулицях міста, де плачуть старі адмірали?

ПАМ'ЯТНИК ПУШКІНУ НА ІНГУЛІ

Пролети! - нічний лелик на зірку.
Кораблі. Кабак. Циганський хор.
Місто на імперському задвірку
Ти пропік, неначе метеор.

Пушкін. Зонтаг. Профілем означив
Те лице, що не забуде ввік.

............................................................

Не умер ти, Пушкін, лиш побачив:
Це життя тече в зворотній бік.
Болдіно. Михайлівське. Одеса.
Догоряє свічка на столі.
І лягає чорна тінь Дантеса
На пікову даму - Наталі.

УРОЧИЩЕ ДІДОВА ХАТА.

РЕКВІЄМ О РИМСЬКІЙ КОГОРТІ.

Солонуватий Гіпаніс. Акорди
Кимвалів
Тут звучали крадькома.
Шукаю сліду римської когорти.
Шукаю сліду, а слідів - нема!
Легіонере, сушить знов у горлі,
Це амфора ольвійська замала...
О, де погасли ваші очі орлі
Й гортана лінгва римського орла?
Ви всіх рабинь зігнали до галери,
Усіх рабів до весел повели.
...Яка солодка смерть з тієї ери,
Де все життя - на відстані стрели.